1) Першим етапом процесу укладання тротуарної плитки є підготовка проекту, який повинен містити: - розміри ділянки замощення; - визначення навантаження на поверхню; - умови водовідведення (повздовжні та поперечні ухили); - тип плитки та її конфігурацію, кольори та кількість, план мощення і спосіб монтажу. 2) Товщина та вид тротуарної плитки вибирається в залежності від навантаження на неї. h=3 см та h=4 см для пішохідної зони, для автомобілів h=5 см та більше . 3) Планується територія, визначаються нахили для відводу води. 4) Площадка, на яку встановлюється бруківка, розрівнюється та ущільнюється вібротрамбовкою, катком. 5) На ущільнений грунт засипається щебенева подушка товщиною від 15 см (щебінь фр 20-40, розклинюється щебнем фр 5-10) та утрамбовується. Якщо покриття з інтенсивним рухом транспорту, то фракція щебню та товщина подушки має збільшуватись, можливе і бетонування основи. Все залежить від технічного проекту. 6) Поверх щебеню засипається до 3см відсіву або митого піску. Даний шар вирівнює поверхню та розклинює щебеневу подушку. 7) На підготовлену основу монтується тротуарна плитка, шви між плиткою слід просипати митим піском. 8) Шов (відступ) між сусідніми плитками виконує роль амортизатора, при навантажені або приморозку плитка рухається (грає). Якщо укласти бруківку занадто щільно, то в процесі експлуатації можливі сколи на гранях та кутах бетонних елементів. 9) При недостатньому ущільненні або відсутності водовідводу ( у вигляді схилів та лотків) основа буде просідати, вектор навантаження зміщується, плитка впирається верхньою частиною одна об одну та сколюється. В залежності від навантажень або рихлості грунту технічні умови змінюються. Та пам’ятайте, що порушення технології мощення призводить до пошкодження бетонних елементів, нестабільності поверхні, швидкого зношення. Відповідальність за технологію укладки несе укладчик тротуарної плитки.